build_links(); ?>

Наша історія - Український політехнічний технікум

Перейти до вмісту

Головне меню:

Наша історія

ВАЖЛИВЕ
Наша історія
      Музейний комплекс технікуму роззташований в двох залах, створений для увічнення пам'яті випускників, співробітників і студентів технікуму, які брали участь у Великій Вітчизняній війні ; співробітників , студентів і випускників, які брали участь у визвольній місії в Афганістані і усіх випускників і співробітників, які є гордістю і не лише технікуму!
   Музей створений власними силами, під керівництвом директора Мироненко В.М. У створенні музею брали участь співробітники і студенти технікуму, але найбільший вклад в створення музейного комплексу вніс учасник Великої Вітчизняної війни, командир роти ( в часи війни ), підполковник запасу, військовий керівник технікуму, дуже скромна і працелюбна людина, Ролинский А.А.
 
 
 
 
 
 

 
Наша історія 
 
ПОЧАТОК

   У Кривому Розі першим навчальним закладом, що здійснював підготовку фахівців середньої ланки, була гірничотехнічна школа, створена в 1926 році, що мала слабку матеріально-навчальну базу, і звичайно, не могла готувати гірничих фахівців високої кваліфікації.
Постановою РНК СРСР і ЦК ВКП(б) від її вересня 1929 року були намічені заходи щодо реорганізації вищої середньої фахової освіти, спрямовані на забезпечення бурхливого розвитку промисловості країни кваліфікованими інженерно-технічними кадрами. У розвитку даної Постанови Колегія Народного Комісаріату освіти з 28 листопада 1929 року приступила до реорганізації вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, суть яких полягала в тім, що вечірні робочі технікуми були перетворені в інститути, а гірничотехнічні школи - у технікуми з чотирирічним терміном навчання.
   У Кривому Розі першим середнім спеціальним навчальним закладом став Криворізький залізорудний технікум . Дата 28 листопада 1929 року є   Днем народження залізорудного технікуму .
   Біля будинку школи №1, розташованого по вулиці Глинки, у жовтні 1929 року зібралося близько 200 юнаків і дівчат з міста й навколишніх сіл , щоб поступити вчитися до створеного залізорудного технікуму. У результаті конкурсного відбору на перший курс було зараховано 60 чоловік.
Незважаючи на те, що тільки 30% вступників у технікум забезпечувалося стипендією, бажання вчитися було настільки велике, що перші студенти вдень навчалися, а ввечері працювали, щоб прогодувати себе. У той час технікум мав одну аудиторію, обладнану п'ятьма столами й ослонами. В аудиторії навчалася одна група учнів, друга ж протягом місяця освоювала практичні роботи на шахтах, де технікум мав свої вибої. У наступному місяці групи мінялися місцями.
Один з перших випускників технікуму Медведєв А.А. згадував: "Жили ми в двоповерховому , малопристосованому до гуртожитку будинку на куті вулиць Пушкіна і К Маркса. Нам було дуже важко поєднувати навчання з роботою. Однак потреба в одержанні знань була настільки великою, що ми, переборовши всі труднощі, закінчили технікум у 1932 році й одержали направлення на роботу".
   З метою забезпечення навчального процесу матеріально-технічною базою , в 1929 році було прийняте рішення про будівництво 3-х поверхового навчального корпуса по вулиці Пушкіна. Цей будинок планувався для розміщення аудиторій І кабінетів гірничорудного інституту І залізорудного технікуму. На будівництві навчального корпуса активну участь брали студенти обох навчальних закладів.
   У 1931 ропі було закінчено будівництво навчального корпусу, і технікум розмістився в правій частині будинку, де були розміщені дев'ять аудиторій, три спеціалізованих кабінети , спортивний зал , бібліотека. Загальна площа всіх приміщень технікуму склала 1252 кв. В оснащенні лабораторій і кабінетів устаткуванням, приладами І моделями активну участь брали всі промислові підприємства міста . Наскільки важлива була підготовка фахівців, можна судити по першому випуску 1932 року, коли велика група випускників була спрямована на партійно-господарську роботу в Кривбас , на Урал , у Кузбас .
   Усе зростаюча потреба в підготовці кваліфікованих кадрів ставила перед педагогічним колективом задачі з удосконалювання навчального процесу i матеріально-навчальної бази технікуму. У 1931-32 роках у технікумі розпочата підготовка фахівців із професій: електромеханік, маркшейдер, плановик. Першими викладачами технікуму були досвідчені фахівці-інженери Клико В.Р., Райк Н.М., Шильман Г.Н., Очкур-Іщенко Н.І., Гершойг Г.М. і майбутній великий організатор гірничорудної промисловості Кривбасу, керуючий трестом "Руда" Кудряшов К.В. 3 1930 по 1935 рік викладацький склад технікуму поповнився викладачами, що мають великий виробничий досвід. До них відносяться: викладачі гірничої справи - Траубле Л.Б., Терещенко Ф.І.,Тартаковський ДЛ., викладач хімії Александровський Н.В., викладач електротехніки Шевченко А.Я., аспірант гірничорудного інституту Журавльов П.З. та багато інших.
   В роки першої п’ятирічки (1928-33) почате будівництво найбільшого в Європі металургійного заводу «Криворіжсталь», намічено будівництво одинадцяти найбільших шахт, оснащених сучасним високопродуктивним устаткуванням і передовою прогресивною технологією, що вимагало розширення підготовки фахівців із зазначених галузей промисловості.У 1933 році залізорудний технікум був пеоейменований у гірничорудний і вже до початку 1935 року він підготував 217 фахівців: гірничих техніків, електромеханіків, геологів і інших. Перші випускники Криворізького гірничорудного технікуму (КГРТ), прийшовши на виробництво, ставали керівниками змін, ділянок, цехів, а в наслідок очолювали найбільші підприємства та об’єднання.
Так, випускник 1931 року Ємельянов вже в 1938 році був призначений начальником керування «главмеруда» Наркомчермету СРСР, а в 1957 році був призначений головою білгородського Раднаргоспу.
   Випускник 1933 року Свинаренко Д,М, виріс у керуючого Дзержинським рудоуправлінням, після Великої Вітчизняної війни (1941-1945р.р) йому було присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці. Випускник 1934 року Пінчук А.В. 18 років очолював об’єднання «Кривбасрудоремонт», став кавалером шести урядових нагород.
Випускник 1935 року Пивнев И.Я. працював керуючим найбільшого у Кривбасі РУ імені Кірова, відзначений урядовими нагородами. Усіх випускників технікуму, що у наступні роки стали заслуженими працівниками республіки і держави, перелічити неможливо.
   Керівництво технікуму, його партійна, профспілкова і комсомольська організації постійно працювали над удосконаленням навчально-виховного процесу і розвитком матеріально-навчальної бази. З цією метою в 1934-35 роках були введені в експлуатацію учбово-виробничі майстерні, обладнанні гірничий і електротехнічний кабінети. Не забували і за побутові умови студентів і викладачів. Для поліпшення побуту учнів були побудовані два «японських» бараки, обладнанні під гуртожитки. У 1934 році разом з гірничорудним інститутом було організовано підсобне господарство, що займало площу в 60 га орної землі. Через рік господарство вже не мало 400 га землі, 50 корів, робочих коней та іншу живність. Підсобне господарство вже в 1934 році передало технікуму продукції більш ніж на 100 тис. карбованців, що дозволило значно поліпшити харчування студентів і викладачів.
Відповідно до Постанови ЦК ВКП(б) від 15.04.1930 на Криворіжжі почалося будівництво 12 нових і реконструкція старих шахт. Уже до 1935 року вступило до ладу 7 нових шахт, серед яких шахта «МЮД, де працював слюсарем майбутній директор технікуму Пашков Павло Семенович.
   Будівництво нових шахт вимагало підготовки фахівців з нових професій. Так, вже в 1932 році технікум уперше випустив 17 кваліфікованих гірничих техніків-прохідників.
Викладачі технікуму надавали практичну допомогу гірникам міста. Викладач Шильман Д.З. розробив новий метод виробництва маркшейдерських робіт.
   У 1936 році було укріплене керівництво технікуму в зв’язку з підвищенням вимог до якості підготовки фахі Директором технікуму був призначений Журавльов П.З., що закінчив аспірантуру при гірничорудному інституті. У тому ж році в технікум прийнятий викладач фізики Михно Олександр Дмитрович, що працював у технікумі до виходу на пенсію в 1986 році.У 1938 році в технікумі був створений маркшейдерський факультет, деканом якого був призначений викладач маркшейдерської справи Шильман
В ці роки закінчили технікум видатні люди країни. У 1937 р. технікум закінчив Глінка Борис Борисович. Працював на руднику МОПР гірничим майстром. Паралельно з роботою вчився в Криворізькому авіа клубі, а пізніше – у льотній школі. З 1942 року знаходився на фронті, зробив біля двохсот бойових вильотів, знищено тридцять фашиських літаків. Йому було присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу. Пішов у відставку в чині полковника, нагороджений 24-ма урядовими нагородами.
   Випускник 1938 року Сташкевич А.А. у період Великої Вітчизняної війни став Кавалером двох орденів Вітчизняної війни, 3-х орденів Червоної зірки й багатьох медалей. У мирний час Сташкевич А.А. займав найбільш керівні посади, аж до начальника тресту «Укрруда» Мінчермета УРСР, нагороджений 3-ма орденами Леніна, йому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці, він заслужений шахтар УРСР.
Випускник Криворізького гірничорудного технікуму 1938 року Коломоєць Василь Миколайович у 1941 році
закінчив льотне училище. З 1942 року на фронті зробив 293 бойових вильоти, знищив 18 літаків противника. Йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У відставку пішов у чині полковника, нагороджений 20-ма урядовими нагородами.
   За 1936-40 роки технікум поповнив гірничодобувну промисловість 236-ма фахівцями, з них: 81 гірничий технік, 117 гірничих електромеханіків, 31 гірничих технік-прохідник і 7 технік-геологів. У 1939-40 навчальному році в технікумі почато навчання за двома новими спеціальностями – «Руднична геологія» й «Організація виробництва і технічне нормування».
У 1938 році на Криворіжжі була сформована 41 стрілецька дивізія, в якій проходили службу і випускники технікуму. Викладачі технікуму Михно А.Д. і інші надавали допомогу в навчанні командирів і червоноармійців. Тому що 41-ша дивізія була сформована з криворіжців, їй, як виняток, було присвоєно найменування «Криворізької». 1 Дивізія брала участь у звільненні західних областей України.
У червні 1941 року Криворізька стрілецька дивізія в складі Рава-Руського укріп району разом з бійцями 91 кордон-загону п’ять днів вела запеклі бої з переважаючими силами противника, утримуючи свою ділянку кордону.
   У вересні 1940 року директором КГРТ був призначений гірничий інженер Корогод В.М., активний учасник стаханівського руху на Донбасі. На 1940-1941 навчальний рік був установлений небувалий до цього часу план прийому учнів на 1 курс у кількості 410 чоловік. Для реалізації цього завдання весь викладацький склад був направлений у 28 міських і сільських шкіл для проведення профорієнтаційної роботи.
   Разом з керівництвом тресту «Руда» адміністрація технікуму провела велику організаційну роботу з відкриття філій на рудниках. Такі філії були відкриті на РУ ім. Кірова, Рози Люксембург, Комінтерну, Дзержинського, К.Лібкнехта, Жовта Ріка, на заводі «Криворіжсталь». Внаслідок проведеної роботи на факультети з денною формою навчання було зараховано 188 чоловік, з вечірньою формою навчання – 222 чол. Одночасно виріс колектив викладачів, за рахунок залучення до викладацької роботи фахівців гірничодобувних і металургійних підприємств. До його часу технікуму було передано 4-х поверховий упоряджений гуртожиток по вулиці Карла Маркса.
У 1941 році, в зв’язку із збільшенням контингенту студентів технікуму та гірничорудного інституту перед Наркомчерметом СРСР було поставлене питання про будівництво окремого корпусу гірничорудного технікуму. Наркомчермет СРСР прийняв рішення про проектування і подальше будівництво нового навчального корпусу. Це рішення було відсунуто на довгих 9 років.
   Напередодні Великої Вітчизняної війни КТРТ випустив 88 техніків за 3-ма спеціальностями. Серед них випускник Селюков І.Ф., що у наступні роки був одним з керівників Чорноморського пароплавства.
   З перших днів війни частина навчального корпусу була зайнята під госпіталь, але технікум функціонував до серпня 1941 року.
У червні-липні до Червоної Армії пішли викладачі Ковшуля А.А., Коляда П.И., Шильман Д.З., військовий керівник технікуму Венгер І.П., секретар парторганізації Рудь С.Г., учні Тирещенко, Мірошник, Галка, Ємченко, Тирошко, Волков, Богдан, Черненко і багато інших, що досягли 18-ліття.
У партизанській боротьбі взяли участь секретар парторганізації Рудь С.Г., викладач Вовчок М.Ф., студент Мірошник. Захищаючи волю і незалежність нашої Радянської Батьківщини, на фронтах Великої Вітчизняної війни, у партизанських загонах пали смертю хоробрих викладачів, випускники і студенти Рудь С.Г., Венгер І.П., Коляда П.І., Мірошник, Чорний І.Ф., Супрунов Ф.І., Оноприенко Н.Г. і багато інших.
   У серпні 1941 року , за наказом Головного управління навчальних закладів Наркомчермета СРСР , технікум був евакуйований у Нижній Тагіл . Устаткування лабораторій і кабінетів, а також архівів були завантажені в два вагони і у супроводі директора технікуму Корогода В.М., його заступника Бойко І.О. і двох студентів були відправленні на Урал. Усе майно й архіви були передані в Нижньотагільський гірничо-металургійний технікум.
   За 1929-1941 роки Криворізький гірничорудний технікум підготував 600 висококваліфікованих фахівців середньої ланки, тим самим вніс великий вклад у забезпечення промисловості Кривбасу, Уралу і Кузбасу керівниками виробництва.

 
 

ВІДРОДЖЕННЯ

   22 лютого 1944 року війська 3-го Українського фронту звільнили м. Кривий Ріг від німецько-фашиських загарбників. Першими , в звільнене місто , прибули з Нижнього Тагілу , керівники міста, а разом з ними і директор гірничорудного технікуму Корогод В.М. Під час воєнних дій навчальний корпус і гуртожиток технікуму були зруйновані. Матеріальний збиток заподіяний німецько-фашиськими загарбниками технікуму, склав 2431 тис. карбованців.
   Для надання допомоги у відновленні будинку гуртожитку по вул.. К.Маркса керівництво звернулося з листом до Наркома Тевосяна І.Ф. із проханням про виділення необхідних коштів, матеріальних і трудових ресурсів. Така допомога була надана, і будинок біло відновлено. У цьому будинку на 1 і 2 поверхах були розміщенні аудиторії, кабінети і лабораторії навчального корпусу, а на 3-ому і 4-ому поверхах розміщався студентський гуртожиток.
   Зруйнована гірничодобувна промисловість Кривбасу відчувала потребу у висококваліфікованих інженеро-технічних фахівцях. До початку 1944-45 навчального року в технікум було прийнято, переведено з інших технікумів і відновлено після служби в Червоній Армії 688 чоловік. Учні технікуму одночасно з навчанням займалися відбудованими роботами, надавали велику допомогу колгоспам у збиранні урожаю.
   У ці важкі роки технікум разом з гірничорудним інститутом мав своє підсобне господарство, що забезпечувало необхідними продуктами їдальню технікуму, а також викладачів і обслуговуючий персонал. Під керівництвом партійної організації колектив викладачів і співробітників технікуму проводили велику політико-виховну роботу не тільки серед учнів, але і серед населення міста.
   Наприкінці 1945 року директором технікуму був призначений Пашков Павло Семенович, що очолював цю посаду 22 роки. Він був патріархом технікуму, під його безпосереднім курівництвом були побудовані: навчальний корпус, 2 лабораторні корпуси, 3 гуртожитки, навчально-виробничі майстерні, 3-х поверховий будинок для викладачів, їдальня, спортивний зал. Будівництво перерахованих споруд продовжувалось близько 20 років, з 1950 по 1970 рік.
   1946 – 1950 роки стали роками швидкого розвитку матеріально-навчальної бази технікуму. Почато будівництво спроектованого перед війною навчального корпусу і 3-х поверхового будинку для викладачів. Для надання практичної допомоги будівельникам у технікумі був створений штаб. Рішенням штабу були створені загально-будівельні бригади із учнів і викладачів. Роботу штабу очолював інженер Булгецевич і викладач військової справи Бондаренко М.М.
   Вже в 1945 році в технікумі були створені предметні кабінети фізики, хімії, креслення, геодезії, російської мови і літератури, геологічний, гірничої справи, військовий. В оснащенні кабінетів наочними приладдями, макетами, моделями велику частину роботи виконали учні разом з викладачами технікуму.
   У технікуму була організована художня самодіяльність. Дуже успішно працювали гуртки: музичний, хоровий, драматичний та інші. Активно почали працювати добровільні й спортивні товариства. Постійно в колективі проводилася військово-патріотична робота, на високому рівні проводилися заняття з фізпідготовки і спорту. Учні з задоволенням працювали в спортивних секціях – легкоатлетичний, волейбольній, плавання, класичної боротьби й інших.
   Керував військово-патріотичною роботою інвалід Великої Вітчизняної війни, старший лейтенант запасу , Бондаренко Микола Максимович , що незабаром став майстром спорту з класичної боротьби. В майбутньому Бондаренко М.М. – генеральний директор виробничого об’єднання «Кривбасвибухпром».
   У перший післявоєнний рік в армію фахівців гірничодобувної промисловості влилися 93 вихованців гірничорудного технікуму.
   За сумлінну працю у Великій Вітчизняній війні викладачі і співробітники технікуму Басс Ю.П., Корогод В.М., Любецька Є.М.,Столітня М.Н., Довбня В.Т, Бойко І.Т, Жвавий А.А. були нагороджені медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 року».
   Студенти і викладачі постійно брали активну участь у відновленні парків (Комсомольського, ім..Ю.Гагаріна та ін..), площ і інших об’єктів міста, допомагали колгоспам збирати врожаї.
Переборюючи труднощі відбудованого періоду, у 1947 році значна частина шахт Кривбасу перекрила довоєнний рівень видобутку руди. До цього часу виросли колективи гірників. Однак на шахтах і рудниках відчувалася гостра недостача інженерно-технічних кадрів. Цього року колектив технікуму підготував і направив на виробництво 221 фахівця.
Постійний ріст видобутку руди, упровадження на шахтах передових прогресивних методів роботи ставив перед педагогічним колективом задачі по удосконаленню програм навчання, по прокладці водопроводу і каналізації. Викладач Булгацевич із групою учнів виконав всі електромонтажні роботи. Навчальний корпус був побудований і введений в експлуатацію в 1950 році.
   Керуючись рішенням партії й Уряду, технікум за 1946-1950 роки підготував 787 висококваліфікованих техніків, серед них:14 гірничих техніків, 303 гірничих механіки, 95 екологів.
У 1953-1954 роках у технікумі була відкрита підготовка за такими спеціальностями, як гідрогеологія, технологія машинобудування, буравлення розвідних шпар. За 1951-1955 роки технікум підготував 1079 висококваліфікованих техніків.
   У 1946-1955 роках гірничорудний технікум підготував велику групу фахівців, за яких відчуває законну гордість. Серед них: доктор технічних наук професор Поліщук Анатолій Костянтинович, доктор технічних наук професор Гурін Аркадій Олександрович, доктор технічних наук професор Биков Валентин Іванович, професор ПоліщУк Георгій Костянтинович, Дядечкін Микола Іванович, кандидати технічних наук, доценти Ошмянський І.К., Лавриненко В.Ф., Хлопков В.А., Безух В.Р., Кгозирєв М.Т., Фаустов Г.Т., Крижанівська С.Н., Ващенко Н.Н., Кивенко Ф.І., Макаренко С.Н., Кургаський В.А., Волошин Н.Я, Оят Г.П. та інші, що своїми науковими розробками внесли великий вклад в удосконалення технологій видобутку корисних копалин, поліпшення умов безпечного ведення гірничих робіт. Крім цього вони займаються підготовкою інженерних кадрів у різних вузах нашої республіки.
Випускник технікуму 1950 року Храпко Олег Іванович очолив Новокриворізький гірничозбагачувальний комбінат. Випускник 1954 року Бугайов Олег Григорович працював начальником «Укрруда» Міністерства чорної металургії УРСР. Випускник 1954 року Волошин Микола Федорович – народний артист РСФСР.
Вищезгадані особистості і багато інших внесли вагомий вклад у розвиток гірничорудної промисловості СРСР.
   У 50-і роки розвиток промисловості Кривбасу йшов двома напрямками. Перший напрямок гірничодобувний з будівництвом шахт, машинобудівних і ремонтних підприємств із гірничою спеціалізацією. Другий – це розвиток металургійної галузі з повним циклом виробництва. Бурхливий розвиток промисловості поставив перед вищою і середньою школою задачі з корінної перебудови їх роботи з метою отримання грамотних, всебічно розвинутих фахівців.
Виходячи з поставлених задач, Міністерство чорної металургії УРСР наказом від 26 серпня 1955 року перейменовано у Криворізький гірничорудний технікум. у складі п’яти відділень.
Реорганізація технікуму вимагала великої творчої роботи педагогічного колективу по складанню й удосконаленню програм навчання за новими спеціальностями, залученню в технікум нових викладацьких кадрів.
Підготовка техніків за новими спеціальностями вимагала створення нових лабораторій і кабінетів, будівництва додаткових навчально-виробничих площ, придбання устаткування й навчально-виробничих площ, придбання устатку вання і навчальних посібників.
    У вирішенні поставлених задач велику практичну допомогу технікуму надали колективи металургійного заводу ім..В.І.Леніна і заводу гірничого устаткування «Комуніст».
Міністерством чорної металургії УРСР було Прийняте рішення про розширення додаткових навчально-виробничих площ технікуму. У 1957 р. було почато будівництво 1-го лабораторного корпусу, що був введений в експлуатацію в 1961р. У тому ж році було почато будівництво третього гуртожитку на 360 чоловік, а при гуртожитку будувалися їдальня на 350 посадових місць і спортивна зала площею понад 1500 м.кв.
   Виконуючи задачі, поставленні ХХ з’їздом ВКП(б) по забезпеченню промисловості висококваліфікованими фахівцями, гірничо-металургійний технікум збільшив прийом учнів до 1956-1960 р. у 1,7 разів більше ніж у роки попередньої п’ятирічки. Уже до початку 1961 р. гірничорудна і металургійна промисловість одержала близько 2000 кваліфікованих техніків, у тому числі 330 випускників для машинобудівної і металургійної промисловості.
Наприкінці 50-х початку 60-х рр.. у технікумі навчалися й успішно його закінчили Герої Соціалістичної Праці – Колпак Володимир Михайлович, Косогов Яків Михайлович, Денисенко Андрій Андрійович.
   У березні 1961 р. Пленум Криворізького горкому КПУ розглянув питання розвитку Кривбасу. Пленум прийняв рішення по впровадженню нових прогресивних технологій видобутку залізної руди, по удосконаленню організацій праці в промисловості і підвищенню його продуктивності. Рішення Пленуму по зазначених питаннях поставило перед педагогічним колективом технікуму нові задачі з удосконалення навчально-виховної роботи, з підвищення якості підготовки фахівців.
   У 1961-1962 р. йшла інтенсивна організація нових лабораторій в 1-му лабораторному корпусі. Під керівництвом завідувачів лабораторіями і кабінетами інтенсивно оснащувалися лабораторії і кабінети устаткуванням, приладами, пристосуванням, макетами і моделями й іншими наочними приладдями. Багато приладів, пристосувань, макетів для кабінетів гірничої справи, рудничного транспорту, фізики, креслення й інших були виготовленні руками учнів. Педагогічний колектив технікуму велику увагу приділяв трудовому вихованню учнів.
Щорічно колектив учнів брав активну участь у суботниках заводів, гірничозбагачувальних комбінатів.
   У літньо-осінній період учні працювали і відпочивали в таборах праці і відпочинку радгоспів Криворізького сільського району, вони вирощували і збирали врожаї овочевих культур, кукурудзи, фруктів. За сумлінну працю керівництво радгоспів знаходило можливість заохочувати колектив учнів.
Наприкінці 50-х рр.. швидкий ріст підприємств гірничодобувної промисловості металургійного заводу «Криворіжсталь» поставив задачі значного збільшення підготовки фахівців середньої ланки. Дніпропетровським раднаргоспом було прийняте рішення про створення Криворізького металургійного технікуму на базі металургійного й електромеханічного відділення нашого технікуму.
   З виведенням зі складу технікуму гірничих і металургійних спеціальностей ,головною задачею технікуму в 60-і рр.. стала підготовка фахівців для машинобудівної й електротехнічних галузей. У зв’язку з організацією двох нових технікумів (гірничого і металургійного) у Кривому Розі Дніпропетровська Рада народного господарства своїм рішенням № 533-р від 16.05.61 р. перейменувала Криворізький гірничо-металургійний технікум у технікум рудникової автоматики (КТРА). Технікум рудникової автоматики зосередив усі свої сили на якісній підготовці фахівців для машинобудівної й електротехнічної галузей .
   Якщо в 1931-1965 р. було підготовлено 1795 техніків різних спеціальностей, то в 1966-1970 р. їх уже було підготовлено 2845 чоловік.
Для якісної підготовки фахівців у ці роки було побудовано другий лабораторний корпус і навчально-виробничі майстерні. У лабораторних корпусах було розмішено 24 лабораторії і 26 кабінетів, забезпечених необхідним устаткуванням, приладами, макетами та іншим наочним приладдям. У бібліотеці технікуму нараховувалося більше ста тисяч примірників підручників, технічної, довідкової і художньої літератури.
   Для проведення комплексних занять з фізичного виховання та початкової військової підготовки технікум мав два спортивні зали й два стрілецькі тири – на 25 і 50 м. У ті роки в технікумі працювало понад 20 гуртків технічної творчості, ряд гуртків художньої самодіяльності – хоровий, драматичний, бального танцю, духовий оркестр, оркестр народних інструментів та інші.
   Успішно працював гурток технічної творчості під керівництвом викладача фізики Олександра Дмитровича Міхна. Члени цього гуртка Карпець В.В., Бєляков В.О., Прядко Ю.Є. спроектували та виготовили діючу модель «Електрофона», яка демонструвалася на Всесоюзній виставці досягнень народного господарства СРСР у Москві. В оглядах-конкурсах технічної творчості серед технікумів Мінчермета УРСР технікум рудникової автоматики постійно завойовував призові місця.
   У 1966 року технікум очолив Падалко Віктор Сергійович, який до цього часу працював заступником директора з навчально-виховної роботи, він змінив на цій посаді патріарха технікуму Пашкова Павла Семеновича, який був директором технікуму з 1945 року.
Народився У 1928 роЦІ. Освіта вища, закінчив Київський ордена Леніна політехнічний інститут в 1954 році по спеціальності інженер-механік-педагог.
Трудова діяльність розпочалася в період Великої Вітчизняної війни. З 1943 року по липень 1945 року працював у колгоспі, а також на оборонних об’єктах суміжного регіону.
Після закінчення КПІ був направлений на роботу в Дніпропетровське обласне управління профтехосвіти, працював в профучилищі № 20 м. Кривий Ріг.
З 1961 по 1967 рр. – заступник директора технікуму рудникової автоматики, а потім директор до 1978 року.
В 1971 році нагороджений Орденом Трудового Червоного прапору .
   Історія технікуму нерозривно пов’язана з Управлінням кадрів і учбових закладів Мінчермета України. Безпосереднім керівником технікумів галузі був заступник начальника Управління Молчанов Іван Васильович.
   Висока особиста працездатність, організаторські якості, справедлива вимогливість підлеглих, єдність слова і діла, уміння організувати підлеглі колективи на творчу працю сприяли росту авторитету керівника і були взірцем для підлеглих. Глибока людяність в відношеннях з керівниками нижнього рангу, з викладачами, співробітниками здобули йому загальну повагу.
Важлива роль в організації методичної роботи відведена учбово-методичному кабінету, який багато років очолював Заварзін Володимир Васильович, особисто допомагав вирішувати те чи інше питання, вникав в роботу проблемних лабораторій НОУВП.
   У 60-70-і роки в технікумі працювало понад 100 викладачів, серед яких слід відзначити творчо працюючих педагогів вихователів, а саме: заслужений вчитель України Ракова Л.І., викладачі математики Мур Я.М., Басс Н.І., Викладач фізики Міхно О.Д., викладачі спеціальних дисциплін Ейдинзон М.І., Полянська А.В., Маркіна З.В., Зимина Т.Д., Савченко О.Д. – нагороджений грамотою Президіуму Верховної Ради УРСР – та багато інших.
   З 1960 року технікум став базовим для Криворізького регіону технікумів, підпорядкованих Мінчермету УРСР. Регіональні предметні або циклові комісії очолювали голови циклових і предметних комісій базового технікуму. Вони робили помітний внесок до методичної роботи зі студентами, питання курсового та дипломного проектування, обмін досвідом роботи викладачів обговорення відкритих уроків. На засіданнях комісій розроблялися заходи, спрямовані на усунення виявлених недоліків і надання допомоги окремим викладачам.
До святкування 100-річчя з дня народження В.І.Леніна колектив технікуму взяв участь у змаганні серед технікумів Мінчермету УРСР на найкращу організацію навчально-виховної роботи; 26 викладачів і співробітників технікуму Падалко В.С., заступник директора Князєв В.О., викладачі Савченко О.Д., Ейдинзон М.І., Корж О.Д., Прадід І.І. та інші. Слід зазначити, що в ювілейному році поліпшилася успішність студентів, підвищилась кількість випускників, які закінчили технікум на «добре» та «відмінно» й отримали диплом з відзнакою.
Учасників Олімпіади юних математиків за результатами робіт було нагороджено дипломами.
У другій половині 60-х і на початку 70-х років у технікумі навчалися й успішно закінчили його Герої Соціалістичної Праці – Висоцький Олександр Степанович і Петрук Андрій Дмитрович.
Студента заочного відділення Кравцова Івана Семенович у роки навчання було відзначено високим званням Героя Соціалістичної Праці.
1970 року Криворізький заочний гірничорудний технікум було ліквідовано й великий колектив разом з викладачами переведено до технікуму рудничної автоматики, де було організовано заочне відділення з підготовки фахівців для гірничорудної промисловості.
   Пам’ятною подією в житті колективу технікуму (1969 рік) став початок підготовки фахівців із соціалістичних країн, що розвиваються. Для кваліфікованого навчання іноземних студентів в технікумі було обладнано лінгафонні кабінети, що сприяло більш швидкому засвоєнню російської мови студентами інших держав.
   Першими іноземними громадянами, що стали студентами технікуму, були посланці із Монголії і Куби (Перший кубинський студент Гарідо Овідіо навчався в групі ГЕ-75-1/9 , класний керівник - автор сайту).
   З 1971 року технікум розпочав підготовку техніків-збагачувальників, потреба в яких зросла у зв’язку з введенням в експлуатацію нових потужних гірничо-збагачувальних комбінатів. Зростання потреби у фахівцях з монтажу й ремонту промислових печей металургійних і коксохімічних заводів поставив перед навчальним закладом завдання підготувати техніків-будівельників випуск яких технікум розпочав у 1972 році.
   Для розв’язання завдання якісної підготовки фахівців з середньотехнічною освітою Мінчермет СРСР провів у Кривому Розі на базі Криворізького технікуму рудничної автоматики семінар директорів технікумів Мінчермету УРСР, на якому обговорювалися шляхи удосконалення навчального процесу, підвищення якості підготовки спеціалістів.
У 1974 року за якісну підготовку спеціалістів, за активну участь у наданні допомоги радгоспам Криворізького сільського району у збирання овочів, за високі спортивні результати колектив Криворізького технікуму рудничної автоматики Постановою Дніпропетровського обкому КПУ та Дніпропетровської обласної ради народних депутатів було занесена до книги Трудової Слави Дніпропетровської області.
  З метою задоволення потреб народного господарства колектив технікуму у 1971-75 роках спрямував зусилля на підготовку фахівців, які володіють передовими методами організації праці й уміють використовувати у своїй роботі знання отримані в технікумі, і науково-технічні розробки в гірничо-металургійній галузі. 
   Протягом 1971-75 років 201 студент закінчив технікум з відзнакою, у тому числі 46 чоловік отримали диплом з відзнакою у 1975 році. Усі високі показники у навчанні, спорті, технічній творчості, художній самодіяльності колективів технікуму присвятив двохсотріччю рідного міста, яке відзначили у травні 1975 року. Студентський колектив взяв активну участь у театралізованій виставі, яку було проведено на міському стадіоні «Металург».
   У 1978-1980 роках директором технікума працював Швець Микола Іванович.
   У 1979 року найдавніші кузні гірницьких кадрів – технікуму рудничної автоматики – виповнилось 50 років. Протягом цього часу технікум двічі нагороджувався і виріс із навчального закладу з кількістю 100 чоловік до контингенту 2400 чоловік. До 50-річного ювілею технікум підготував і направив народному господарству країни 14300 молодих спеціалістів.
Протягом 1976-1980 років якість підготовки фахівців поліпшились. Кількість студентів, що закінчили технікум та отримали диплом з відзнакою, становила 238 чоловік, що на 25% більше, ніж у попередніх п’ять років. У ювілейному році кількість тих, хто закінчив технікум з відзнакою, сягала небаченої до того часу цифри – 64 випускники ознаменували цю дату отриманням дипломів з відзнакою.
   У травні 1980 р. у Дніпропетровську відбулася виставка методів навчання студентів з урахуванням передового досвіду та застосуванням технічних засобів навчання. Робота колективу викладачів технікуму була відзначена дипломом другого ступеня Мінчермету УРСР та Республіканської Ради профспілки робітників
металургійної промисловості. Дипломами було нагороджено ряд комісій, кабінетів, а також окремих викладачів.
   На підприємствах Кривбасу працюють тисячі випускників технікуму – робочими, майстрами, технологами, начальниками дільниць, цехів. Деякі з них керують великими підприємствами, закладами та організаціями. 74 випускники технікуму нагороджені орденами й медалями, серед них чотири кавалери ордена Леніна – Півнев Іван Кондратович, Зотов Іван Борисович, Храпко Олег Миколайович та Пінчук Олексій Васильович.
   Випускника технікуму 1973 року, прохідника шахти об’єднання «Павлоградвугілля» Демешка Віктора Івановича за високі показники праці було відзначено Державною премією СРСР за 1978 рік. Солодуха Антон Якович, випускник 1971 року, у березні 1981 року був удостоєний високого звання Героя Соціалістичної Праці.
   Випускник 1958 року Чирва Григорій Сергійович, начальник шахти «Артем - 1», нагороджений за трудовий подвиг орденом Жовтневої революції, двома орденами Трудового Червоного Прапору, орденом «Знак Пошани» та трьома медалями Шахтарської Слави, йому присуджено звання «Заслужений гірник УРСР».
У цей час плідно працювали з навчання та виховання молодого покоління такі викладачі: заслужений учитель Ракова Л.О., Маркіна З.В., Полянська А.В., Нескоромний В.Л., Гладкий В.В., Скорнякова Т.П., Мельников І.В., Штейнберг Е.Л. та інші.
   У 1980 році директором технікуму було призначено Мироненка В.М., який раніше працював директором СПТУ №8. Цього року колектив технікуму підготував і направив на виробництво 581 техніка високої кваліфікації, що характеризує добру професійну підготовку викладачів, які у навчально-виховній роботі застосовують сучасні методи навчання, досягнення прогресивних технологій у гірничій промисловості, машинобудуванні, електротехніці.
   Дніпропетровський обком ЛКСМУ, обласна Рада науково-технічних товариств Всесоюзного товариства винахідників і раціоналізаторів та Рада директорів середніх спеціальних навчальних закладів нагородили технікум дипломом за активну участь в організації та проведенні обласного огляду-конкурсу найкращої організації науково-технічної творчості.
У 1982 р. колектив технікуму підготував 33 іноземні спеціалісти із куби, Панам та інших країн, за що отримав вдячного листа від Міністерства вищої освіти Куби.
   В удосконалення навчально-виховного процесу великий внесок зробив навчально-методичний кабінет, який постійно збагачував досвід викладачів передовими методами навчання та виховання молодих спеціалістів, підтримував зв'язок з іншими навчальними закладами міста, міністерства вищої та середньої освіти УРСР. Навчально-методичний кабінет є базовим для південного регіону технікумів м. Кривого Рогу. У травні 1980 року на виставці передового педагогічного досвіду Мінчермета УРСР нагородив технікум Дипломом другого ступеня.
   У 80-ті роки колектив технікуму зміцнює зв’язки з базовими підприємствами: металургійним кабінетом «Криворідсталь», РУ ім..Кірова, заводом гірничого обладнання «Комуніст», турбінним заводом «Восход», спеціальним управлінням «Дніпродоммнабуд», які допомагають технікуму забезпечити лабораторії та кабінети новим обладнанням, створити нові лабораторії. Так, наприклад, наприкінці 80-х років у технікумі були створені лабораторії «Основ автоматики й обчислювальної техніки» та «Обчислювальної мікропроцесорної техніки». Колектив викладачів, навчально-допоміжний персонал і студенти денного відділення Голосний О, Кучеренко І., Маслюк В., Винник С., Калько В., Ніколенко Ю. провели велику роботу з електромонтажу, установки обладнання і створення замкнених систем навчального телебачення в обох лабораторіях. Налагодження систем автоматики колектив виконав власними силами.
   На базі цих лабораторій організовані й успішно працюють два гуртки технічної творчості, силами яких у технікумі виготовлено та функціонує 47 діючих моделей та
пристроїв. За якісну підготовку фахівців і високий рівень виховної роботи у 1986-87 навчальному році технікумові надано перше місце серед технікумів Мінчермета УРСР з врученням перехідного Червоного Прапору та грошової премії.
   До 1988 року технікум підготував понад 18 тисяч фахівців, у тому числі 178 фахівців із зарубіжних країн.
80-ті роки були найкращими в історії технікуму як на кількістю і якістю випускників, так і за зміцненням навчальної бази, за підвищенням кваліфікації та педагогічної майстерності педколектива. Наприкінці 80-х років (1988 р.) Міністерство чорної металургії СРСР вирішило перевести три технікуми в Союзі на підготовку техніків тільки за заочною формою навчання. Вибір прав і на Криворізький технікум рудничої автоматики, як навчальний заклад, що має великий досвід підготовки фахівців за цією формою навчання. Таке перетворення розкололо педагогічний колектив на дві частини. Одна частина викладачів щіро вітала переведення технікуму на заочну форму навчання (особливо викладачі, що працювали на заочному відділенні), інша частина виступала проти подібного перетворення, бо воно призвело б до більш вузької спеціалізації викладацького складу, відпадала необхідність у проведенні постійної виховної роботи в студентському колективі. Перемогу одержала концепція переходу на заочну форму навчання. Таким чином у 1988 році технікум було переведено на заочну форму навчання і перейменовано в Український заочний політехнічний технікум. Поступово педагогічний колектив технікуму зменшувався, викладачі втрачали своє друге «я» - тобто переставали бути вихователями у прямому значенні слова.
   Однак у ці роки всю величезну країну було залучено до так званої перебудови, що врешті-решт привело державу до розпаду.
У 90-ті роки припинилося економічне зростання. Все народне господарство у кризовому стані, що набував таких масштабів, яких світ досі не знав. Всі країни, що народилися на руїнах Радянського Союзу, переживали системну кризу. Інфляція сягала фантастичних показників. В Україні рубль знецінився в 10 тисяч разів. Зупинилися заводи і фабрики. Кадри, як робочі, так і інженерно-технічні, стали непотрібними. Внаслідок цього і підготовка кадрів утратила актуальність. І лише у 1999 році з’ясувалося, що промислові кадри відновлять своє становище та впливовість на початку нового тисячоліття. 1999 року Міністерство освіти України дало дозвіл технікуму вести підготовку кадрів за денною формою навчання. 
   Цього ж року на денну форму навчання було прийнято 150 чоловік.

 
© Copyright 2015 Олег Мілованов . Всі права захищені
Яндекс.Метрика
Назад до вмісту | Назад до головного меню